Ми пам’ятаємо

Ми пам’ятаємо

( з історії розвитку навчального закладу)
Перегортаючи сторінки історії нашого ДНЗ «Мелітопольський професійний ліцей залізничного транспорту», не можна не виділити окремі важливі етапи його розвитку. Мова піде про період, коли керував у той час міським професійно-технічним училищем № 12 ( далі МПТУ № 12) Бабенко Олександр Степанович.
Олександр Степанович був творчо мислячим, ініціативним, зрілим, принциповим, грамотним та вимогливим до себе й до підлеглих, керівником педагогічного колективу.
Велику увагу він приділяв удосконаленню матеріально – технічної бази училища. За його ініціативи й за його безпосередній участі був побудований у 1970 році сучасний трьохповерховий навчальний корпус залізничного училища з просторими аудиторіями, обладнаними технічними засобами, й актовим залом, який дозволив суттєво поліпшити підготовку молодих кадрів для залізниці. Усі складності початкового етапу функціонування нового об’єкту були вирішені у стислі строки без проблем для учбового процесу. Були реконструйовані кабінети електровозного господарства, ПТЕ та інші. Було побудовано гуртожиток на 360 місць.
Під його керівництвом педагогічний колектив досягнув значних успіхів у навчально – виховній роботі, за що училищу, за ініціативою О.С. Бабенка, у 1971 році було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу О.М. Перепелиці – випускника училища 1936 року. У вищезазначений період професійної діяльності очолюваний ним трудовий колектив МПТУ № 12 якісно виховав не одне покоління молодих спеціалістів, помічників машиніста, шляховиків та інших працівників основних залізничних професій та, які й зараз працюють на залізничному транспорті. Як досвідчений педагог і керівник, він приділяв багато уваги молодим спеціалістам, займався суспільною працею, був членом комісії зі справ неповнолітніх при Мелітопольському виконкому та лектором товариства «Знання».
Олександр Степанович користувався заслуженим авторитетом серед педагогічного колективу й учнів училища, багато разів був нагороджений грамотами Держкомітету УРСР з профтехосвіти, обласного комітету з профтехосвіти, начальника Придніпровської залізниці, нагороджений знаком «Відмінник профтехосвіти», знаком «Переможець соціалістичного змагання 1973 року» та іншими.
Систему профтехосвіти знав з азів, у ній він працював з 1943 року, спочатку майстром, потім викладачем, заступником директора, а з 1966 року директором залізничного училища.
Ним був сформований професійно грамотний педагогічний колектив, який працював на совість і на кінцевий результат. У той період ядром колективу були такі майстри виробничого навчання, як Андрєєва В.М.,Лісаченко Б.Ф., Павленко І.І., Політун Ю.Р.,викладачі Ліознова В.Д., Рибалкіна Е.М. та багато інших.
Урочистим було святкування 50-річчя з дня заснування училища. Спортивні змагання, ряди учнів, які рівними колонами крокували центральними вулицями Мелітополя. Вишкіл, дисципліна учнів, їх гідна кваліфікаційна підготовка до подальшої відповідальної роботи у системі залізниці – ось підсумок виконаної праці. Основа всього цього – надійна й безаварійна праця залізничного транспорту.
Яскрава та багатогранна діяльність О.С. Бабенка червоним рядком увійшла до історії розвитку залізничного училища й збережена в історії навчального закладу.
За внесок О.С. Бабенка у розвиток професійно-технічної освіти його ім’я внесено до Енциклопедичного видання «Профтехосвіта України: ХХ століття», яке було видане Міністерством освіти й науки України, Академією педагогічних наук України у 2004 році.
Ми пам’ятаємо гідних людей та шануємо пам’ять про них.

                                                                                     Г.О. Бабенко – син О. С. Бабенка

училище 12 70-е годы

 

ВИ МОЖЕТЕ ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР